Суббота, 23.09.2017, 03:03

Каталог статей
Меню
Информация для Вас
Барахолка
Ваша реклама
интервью
новости
В.Ю. ГАНЗИН
Иван ТОЛКАЧЕВ
Олег ШЕВЧЕНКО
Богдан КАРПЕНКО
Полезные файлы
новости
новости
Scale Model Clinic
Скоро
Скоро
Главная » Статьи » История

Кировоградская и Новоукраинская наступательные операции
 
             Авіація в боях під Кіровоградом в січні 1944 р.
 
  

  В межах загальної стратегічної операції на Правобережжі 2 Український фронт з 29 грудня 1943 р. готував наступальну операцію з метою визволення обласного центра -- м. Кіровоград. Операція почалася 5 січня 1944. Війська фронту підтримувала 5-та ПА генерал-лейтенанта С.Горюнова. До складу армії входили 1-ий штурмовий ( командир — генерал В.Рязанов ), 1-ий бомбардувальний (командир – генерал-майор І.Полбін), 4-ий та 7-ий винищувальні корпуси (командири -- генерал-майори І.Підгорний та генерал-майор А. Утін ), 312-та нічна легкобомбардувальна авіадивізія (командир--полковник В.Чанпалов), 511-ий окремий розвідувальний авіаполк [9].
Німецьке командування зосередило на кіровоградському напрямі більшість сил І авіакорпусу та значну частину підрозділів IV авіакорпусу. При цьому німецька авіація активно використовувала польові аеродроми, чого за нею не спостерігалося у попередні зимові періоди. За радянськими даними німці могли використовувати на цій ділянці фронту 568 літаків різного призначення, які базувалися на Новоукраїнському, Первомайському, Миколаївському та Вознесенському аеровузлах [51]. Реально ж на найближчих до Кіровограда аеродромах базувалися: 2-га штурмова ескадра ( командор – підполковник Г.-К. Степп ), підрозділи 53-ої бомбардувальної ескадри (командор – полковник Ф.Покрандт), 27-ої ескадри бомбардувальників (командор – майор Р.Кіль ), 20-30 застарілих винищувачів-біпланів Ar-66 з 5-ої нічної штурмової групи ( NSGr 5 -- командир – майор Й.Бьольнер ) (див.табл.В.6). Крім того, район Кіровограда знаходився в межах досяжності винищувачів Ме-109 52-ої ескадри ( командор ескадри – підполковник Д.Храбак ), що базувалися на аеродромі Апостолове, бомбардувальників з 51-ої та 4-ої ескадр, які базувалися на Миколаївському та Уманському аеровузлах.
Також, згідно даних радянської радіорозвідки, на аеродромах півдня України були помічені групи 77-ої, 1-ої і 3-ої штурмових, 23-ої, 28-ої, 51-ої, 55-ої, 76-ої, 100-ої, 101-ої бомбардувальних ескадр, 46-та і 47-та винищувальні ескадрильї румунських ВПС і багато дрібних розвідувальних підрозділів [52]. Ці дані можна вважати частково недостовірними. Так, І/KG 100 в жовтні 1943 р. була перепідпорядкована командиру 4-ої ескадри і змінила індекс на І/KG 4, залишившись у Первомайську. Позивні 76-ої ескадри могли використовувати пілоти III/SG 77, яка була сформована на основі 77-ої ескадри пікірувальників, одна з груп якої утворилася з ІІ/KG 76. Подібне походження, напевне, мають також дані про базування на українських аеродромах підрозділів 1-ої штурмової та 23, 28 і 101-ої бомбардувальних ескадр, які в цей період були задіяні на інших фронтах ІІ Світової. Потребує уточнення також факт участі в Кіровоградській операції II/KG 51, II i III/KG 55, I/SG 77, III/SG 3.
У складі 5-ої ПА на початок січня нараховувалося 787 літаків : 239 бомбардувальників, 135 штурмовиків, 393 винищувача і 20 розвідників [51]. Згідно радянських джерел радянська повітряна армія мала перевагу над І авіакорпусом Люфтваффе у 1,38 раза (див.табл.В.7), але слід зазначити, що частину вильотів німецькі підрозділи виконували в район Нікопольського плацдарму, де 10 січня також розпочався радянський наступ. До того ж, німецька авіація під час боїв за Кіровоград була розташована на польових аеродромах, можливість використання яких залежала від погодних умов (див.табл.В.8).
Безумовно, погана погода обмежила і дії радянської авіації. Так, у повному складі діяв лише 1-ий ШАК у складі 266-ої ШАД (командир —полковник Ф.Родякін), 292-ої ШАД (командир —генерал-майор Ф.Агальцов ) та 203-ої ВАД (генерал-майор К.Баранчук), і 7-ий ВАК : 205-та ВАД ( командир — полковник Ю.Немцевич ) і 304-та ВАД (командир —полковник І.Печенко). Зі складу 4-го ВАК через брак придатних аеродромів діяла лише частина сил 302-ої ВАД (командир —полковник В.Зинов'єв), зі складу 1-го БАК -- 1-ша ГБАД полковника Ф.Добиша[53]. Але навіть враховуючи дану обставину, 5-та ПА протягом усього січня переважала противника за кількістю задіяних літаків. Особливо це стосується винищувальної авіації, де співвідношення сил становило щонайменше 3 : 1 на користь радянських авіаторів ( Див.табл.В.7).
Згідно попередніх планів операції командування 5-ої ПА планувало залучити до забезпечення прориву 45 бомбардувальників, 80 штурмовиків, 50 винищувачів. Решта повинні були підтримати 5-ту гвардійську танкову армію, 5-ту та 7-му гв.армії на напрямі головного удару. Напередодні наступу радянське командування провело спільні навчання пілотів і танкістів, щоб навчити відрізняти свої танки та літаки від ворожих і відпрацювати взаємодію авіації з механізованими і танковими частинами.
5 січня 1944 р. низька хмарність і туман завадили авіації виконати заплановану кількість вильотів. Внаслідок цього наступ на головному напрямі (на південь від Кіровограда ) зазнав невдачі. Незважаючи на введення в бій для завершення прориву 5-ої гв. танкової армії, до кінця 5 січня вдалося прорвати лише першу смугу оборони німців. Причина полягала в недостатній кількості боєприпасів в артилерійських частинах (0,6-1,1 боєкомплекту) внаслідок чого на артилерійську підготовку було витрачено лише 0,6 боєкомплекту, а на підтримку атаки – 0,4 боєкомплекту [43]. Авіація могла б компенсувати недостатню щільність вогню гармат, якби діяла згідно планів командування . Але замість запланованих 1120 літако-вильотів радянські літаки через несприятливу погоду виконали лише 734 [51]. У той же час на допоміжному напрямку 53-тя та 5-ша гв.армії, підтримані 5-им та 7-им механізованими корпусами (41 танк ) прорвали головну смугу ворожої оборони майже без підтримки авіації. Це спонукало командування фронту перекинути на дану ділянку фронту 8-ий мехкорпус фронтового підпорядкування.
Наступного дня погода покращилася й авіатори армії розпочали удари по вогнищах опору німців в районі Обознівки та Лелеківки, по залізничних і автомобільних шляхах на Кіровоград. Протягом доби тільки пілоти 1-го штурмового авіакорпусу заявили про здійснення 348 літако-вильотів, знищення 26 танків, 112 автомашин, 7 батарей польової та зенітної артилерії , 7 літаків в повітряних боях, втративши при цьому 2 екіпажі. Особливо відзначилися екіпажі 800-го ШАП (ведучий групи – капітан С.Пошивальников), які штурмували німецькі війська в районі Аджамки. Радянські штурмовики не тільки завдали значної шкоди противнику, але й збили у повітряному бою Ме-109 [9].
Винищувачі 5-ої повітряної армії захищали наземні війська від атак німецької ударної авіації. Протягом 13.45-14.45 вісімка Як-1 183-го винищувального авіаполку 294-ої ВАД (ведучий – лейтенант О.Голубенко) здійснювали прикриття наземних військ у районі Нововодяного. Бойовий порядок вісімки складався з ударної групи та групи забезпечення, ешелонованих по висоті. Під час патрулювання в район прикриття підійшли три групи по 12 бомбардувальників Не-111, яких супроводжували 8 "мессершміттів”. Ударна четвірка радянських винищувачів, ведена Голубенком, атакувала бомбардувальники. Група забезпечення під командою лейтенанта Леонова зв’язала боєм німецькі винищувачі. Бойовий порядок бомбардувальників був зруйнований. Вони безладно скинули бомби і почали тікати на свою територію. Під час переслідування один "хейнкель” вдалося збити. Четвірка Леонова у бою проти Ме-109 збила два ворожих винищувача. Протягом 16.46—17.40 шість Як-1 того ж полку (ведучий -- лейтенант П.Паровін ) прикривали наземні війська. Під час патрулювання в районі Капітанівки з’явилася група з 18 літаків Ju-87 без винищувального прикриття. Оцінивши ситуацію, ведучий наказав атакувати німецькі бомбардувальники одночасно всією групою з верхньої напівсфери ззаду. Паровін з першої ж атаки збив "юнкерс”. Німецькі пікірувальники втратили стрій і розвернулися на захід. Під час переслідування лейтенант Паровін, старший лейтенант Савченко та лейтенант Яковенко збили по одному літаку [52].
Активні дії радянської авіації сприяли успішному розвитку наступальних дій радянських військ. Вже 6 січня оперативне оточення німецьких військ у районі Кіровограда було завершене. Німецьке командування не збиралося кидати оточених напризволяще. Перегрупувавши свої сили на північ від Кіровограда, німецькі війська контратакували 53-тю і 5-ту гв. армії. Особливо сильними були атаки проти лівого флангу 5-ої гв.армії. Тяжкі бої з німецькими танковими частинами розгорнулися в районі Новгородки. Обидві сторони активно використовували в боротьбі з танками штурмову авіацію. 1-ий ШАК у цей день виконав 215 бойових вильотів по комунікаціях німців. Сімка Іл-2 під командуванням лейтенанта М.Пушкіна з 66-го ШАП на шляху між Братолюбівкою та Гурівкою знищила 5 автомашин і склад боєприприпасів. 9 штурмовиків, ведені командиром ескадрильї старшим лейтенантом А.А.Девять’яровим, після штурмовки витримали бій з 8 Ме-109. Після бою стрільці старший сержант І.Манашкін та рядовий В.Баранников заявили про знищення трьох німецьких винищувачів. Радянські штурмовики не тільки атакували наземні цілі, а й узяли на себе частину функцій винищувачів. Четвірка Іл-2 735-го ШАП ( ведучий —командир ланки лейтенант І.Філатов) після удару по німецьких танках вступили в бій з групою Ju-87. В ході сутички радянські штурмовики збили два "юнкерси” й зірвали удар по радянським військам [9].
1-ий БАК 6 січня 1944 р. виконав 57 бойових вильотів для ударів по ближньому тилу німецьких військ. Бомбардувальники 854-го авіаполку (ведучий -- підполковник А.Новиков) на дорозі Кіровоград-Рівне знищили 15 автомашин з піхотою та вантажами. Інша дев’ятка пікірувальників завдала удару по залізничній станції Лелеківка [9]. 7-ий та 4-ий ВАК прикривали наземні частини, вели розвідку, займалися "вільним полюванням” над німецькими аеродромами та автошляхами.
Німецька авіація, що базувалася на аеродромах Кіровограда, Первомайська, Апостолового, з початку наступу Червоної армії завдавала бомбоштурмових ударів по наступаючих радянських частинах, вела боротьбу з групами радянських штурмовиків та бомбардувальників. 7 січня 1944 р. I/JG 52 перебазувалася на аеродром в селищі Новокрасне. На аеродром у районному центрі Мала Виска перелетіли ІІ/SG 2 і III/JG 52. На аеродромі Злинка було сконцентровано підрозділи III/SG 2 . З цього моменту протидія радянській авіації значно посилюється. Німецькі бомбардувальники групами по 12-30 літаків атакували радянські механізовані з’єднанням. Дії німецької ударної авіації викликали у радянського командування подвійне враження. З одного боку, німецькі бомбардувальники добре тримали бойовий порядок під атаками радянських винищувачів, виконували велику кількість бойових вильотів, іноді піддаючи безперервним ударам радянські частини протягом усього світового дня. З іншого боку, самі атаки найчастіше виконувались лише в один захід, з серійним або залповим скиданням бомб по площині і швидким відходом від цілі.
Таке ж подвійне враження викликали дії німецьких винищувачів. Вони майстерно вели групові бої, вправно намагаючись затягнути радянських пілотів на висоту понад 4000 м, де їхні «мессершмітти» мали перевагу над Як-1б та Ла-5Ф. Водночас німецькі винищувачі уникали лобових атак та віражів, прагнучи вести бій на вертикальному маневрі. В бій німецькі пілоти вступали лише в тих випадках, коли на їхньому боці була чисельна перевага або раптовість, а якщо перші атаки не приносили успіху, – виходили з бою, чекаючи більш придатного моменту для нових атак. Дії бомбардувальників вони забезпечували як безпосереднім прикриттям, так і розчищаючи повітряний простір перед ударом. Якщо радянські винищувачі завдавали серйозного опору німці негайно надсилали до місця бою нові групи винищувачів. Навіть радянська сторона визнавала, що нарощування сил у повітрі у Люфтваффе було відпрацьовано бездоганно [52]. В якості характерного прикладу можна навести повітряний бій пілотів 7-го ВАК проти великої групи винищувачів та бомбардувальників противника. 12 "аерокобр” під командуванням заступника командира 304-ої винищувальної авіадивізії майора Л.І.Горегляда, прикриваючи наземні війська, атакували дві дев’ятки Не-111, яких супроводжували чотири Ме-109. Першими ж атаками радянські винищувачі збили три "Хейнкеля”. Четвірка прикриття, яку очолював старший лейтенант І. Леонов, зв’язала боєм винищувачів прикриття і збила один Ме-109. Під час бою на допомогу німецькій групі підійшли вісім Ме-109. На виклик радянських винищувачів прилетіло 8 "кобр” 508-го ВАП ( ведучий – командир полку майор М.Дилігей). В ході бою вони збили ще три Ме-109 ( за радянськими даними) і змусили противника залишити повітряний простір [9].
Часто у бою брали участь не тільки винищувачі JG 52 на Me-109G6, але й пілоти II/SG 2 та SG 10, озброєні FW-190, який без бомбового вантажу мало чим відрізнявся від винищувача. Активно діяли окремі пари німецьких "мисливців”. Протягом 7-9 січня I i III групи JG 52 заявили про знищення щонайменше 27 радянських літаків. З них три --на рахунку Е. Хартманна – майбутнього аса № 1 Люфтваффе. Ще дві "аерокобри” в районі Кіровограда він збив 6 січня [54].
8 січня 1944 р. звільнили Кіровоград. В районі Лелеківки та Балки Злодійки були оточені кілька німецьких частин. Німецькі війська намагалися деблокувати оточених, активно контратакуючи в напрямі на Обознівку і підтягуючи резерви з району Новомиколаївки і П’ятихаток. Для підтримки радянських військ на зовнішньому фронті оточення та ударів по оточеному противнику радянське командування залучило штурмовики 1-го ШАК. Сім Іл-2 під командуванням командира ескадрильї 667-го ШАП 292-ої ШАД капітана А.Компанійця завдали удару по контратакуючих німецьких військах в районі Лелеківки і знищили 5 танків, 10 автомашин та до двох рот піхоти. Інша сімка того ж полку на чолі з командиром ескадрильї капітаном Г.Красотою знищили 16 автомашин з піхотою.
9 січня частини корпусу під керівництвом особисто В.Рязанова завдавали ударів по оточених у Кіровограді частинах противника. 9 літаків Іл-2 673-го ШАП на чолі з командиром ескадрильї старш.лейтенантом Г.Александровим знищили 10 автомашин поблизу Лелеківки. 8 "Ілів” 800-го ШАП на чолі з командиром ескадрильї капітаном С.Д.Пошивальниковим в цьому ж районі знищили 10 автомашин та автоцистерну. Дев’ятка 667-го ШАП, яку вів командир ескадрильї капітан Б.Лопатін знищила 18 автомашин та мінометну батарею німців [9]. Вночі німців атакували пілоти 312-ої НЛБАД, озброєної літаками По-2. Особливо відзначилася 3-тя ескадрилья 930-го "комсомольського” НЛБАП. Командир ескадрильї А.Дорошенко запропонував новий тактичний прийом – залповий бомбовий удар всією ескадрильєю. Сильний вибух та щільне падіння осколків бомб, як потім визнавали німецькі полонені, завдавали противнику великої шкоди і створювали сильний деморалізуючий ефект [47].
Успішний розвиток наступу дозволив командуванню фронту вже 7 січня 1944 р. уточнити завдання своїм військам. 53-тя армія повинна була наступати в напрямку Новомиргорода, 5-та гв.армія – на Велику Виску, 5-та гв.танкова армія – на Новоукраїнку, 7-ма гв.армія -- на Рівне через Федорівку. Особливе завдання отримав 8-ий механізований корпус. Він повинен був зранку 8 січня розвивати наступ на Грузьке з метою виходу в район Малої Виски і, захопивши цей районний центр, ударом з заходу та південного заходу оволодіти Новомиргородом і Златопіллям. Одночасно корпус мав відволікти увагу німецького командування від блокованого угрупування і вивести з ладу важливий залізничний вузол і аеродром у Малій Висці. Виконати завдання командування корпусу вирішило шляхом рейдової операції.
Рейдова група, створена на основі підрозділів 8-го мехкорпусу 5-ої гвардійської танкової армії (командир групи – заступник командира корпусу полковник М.Крічман) в ніч з 9 на 10 січня 1944 р.(за іншою версією -- 8-9 січня) розпочала рейд по тилах німецьких військ [55]. Корпусна група налічувала 20 танків та САУ і 350 піхотинців. Радянські танки з піхотою на броні, користуючись снігопадом та гніздовим характером оборони німців, просочилися крізь лінію фронту через розриви в обороні противника. Протягом перших годин рейду було розгромлено гарнізон с. Мар’янівка, штаб 47-го німецького корпусу в селі Паліївка, знищено кілька складів, автоколону, багато техніки та військового майна на залізничній станції Мала Виска. Німецькі війська в Малій Висці і Паліївці були захоплені зненацька і частково знищені, а частково розбіглися. Після цього танковий загін капітана Н.Проценка атакував аеродром, на якому базувалися Ме-109 ІІІ/JG 52. Радянські танкісти повідомили про знищення 40 літака. Один тільки танковий екіпаж лейтенанта В.Акімова заявив про знищення на аеродромі та залізничному вокзалі 12 літаків, 3 зенітних гармат, кількох автомашин та значної кількості солдат противника. Не знаючи точного розташування німецьких частин, радянські танки продовжили наступ і несподівано наштовхнулися на артилерійський вогонь. Майже одразу були підбиті три танки, причому в головному танку загинула і провідниця загону -- місцева жителька М.Кальноока. Не знаючи, що попереду знаходиться аеродром II/SG 2, радянські танкісти припинили просування. Пілоти "фокке-вульфів” перебували в сильній напрузі, всю ніч прочекавши біля літаків на команду знищити їх, але нової атаки радянських танків не було. Одночасно радянські війська перерізали залізницю і зупинили просування.
Це дало змогу противнику дещо оговтатися. Вранці Малу Виску бомбили Не-111 з Первомайська та Ju-87 SG 2. Налякані і розлючені, німці піддали бомбардуванню все, що нагадувало танк або автомашину. Під удар потрапили і трофейна техніка, і селянські хати. Трійка Не-111 намагалася навіть бомбити аеродром власних штурмовиків, вважаючи, що і його захопили радянські танки. Лише відчайдушна сигналізація ракетами зупинила атаку. 10 січня радянська рейдова група під тиском німецької мотопіхоти почала відступати в напрямку лінії фронту, залишивши заслін в с. Паліївка. Але в с. Мар’янівка група зупинилася через брак пального і була оточена німецькими танками. Одночасно Мар’янівку бомбили і німецькі літаки, користуючись відсутністю у радянських підрозділів зенітних засобів. Спираючись на дані радіоперехоплення, німці заявили про знищення в цей день 87 радянських танків зі складу 67-ої механізованої бригади та великої кількості автомашин. ІІІ/SG 2 виконала по 7 бойових вильотів на літак і знищила 16 танків. 11 з них поповнили особистий рахунок командира групи гауптмана Руделя, який разом з веденим виконав по 15 вильотів на літак [54]. Насправді ж радянська рейдова група втратила менше десятка танків, але дуже багато бійців були поранені(тільки один з санінструкторів – М.Дядя – врятував 22 поранених танкісти ).
Важке становище групи погіршувалося тим, що з ладу була виведена радіостанція групи. Але вже вночі 10 січня до групи дістався літак По-2 з офіцером зв’язку, який передав танкістам наказ відступати. 12 січня до рейдової групи дісталася автоколона з пальним та боєприпасами. В ніч з 12 на 13 січня 1944 р. рейдова група вийшла з оточення і зосередилася в районі с. Катеринівка. Німецька авіація продовжувала удари по місцях розташування корпусу, але тепер 8-ий мехкорпус отримав винищувальне прикриття[57]. Наступного дня після розгрому маловисківського аеровузла німецька авіація була перебазована на інші аеродроми.
10 січня німецькі частини, оточені в районі Кіровограда, були знищені. На полі бою залишилося до 400 автомашин , 52 танки та штурмові гармати. З 10 січня посилилися німецькі контрудари по наступаючих частинах Червоної армії. Одночасно активізувала свою діяльність німецька ударна авіація. У цей же день потрапили в критичне становище 29-ий танковий корпус і 110-та Знам’янська танкова бригада. На їх прикриття командування змушено було перенацілити 205-ту ВАД [9]. Продовжувалися бомбові удари і по місцях зосередження 8-го механізованого корпусу в с.Катеринівка. Лінія фронту стабілізувалася в 20-30 км на захід від Кіровограда на рубежі : на схід від Смілої – на захід від Кіровограда – на північ від Новгородки.
Загалом за період Кіровоградської наступальної операції авіація 5-ої ПА здійснила 2485 бойових літако-вильотів (див.табл..В.9). На рахунок авіаторів командування фронту записало понад 50 знищених та ушкоджених танків, 607 автомашин, 2 бензоцистерни, 3 паровози, 2 залізничних вагони. Авіаторами було знищено 5 пунктів опору німців, 6 зенітних батарей, 23 залізничних будівель, 1 склад паливно-мастильних матеріалів, 38 возів. Ударами літаків було викликано 50 пожеж та 21 вибух великої сили, підпалений 1 залізничний ешелон, знищено до 110 ворожих піхотинців [52].
Після визволення Кіровограда 2 Український фронт розпочав підготовку до нової наступальної операції. Вона мала на меті знищення новоукраїнського угруповання німців. Від 12 до 14 січня 1944 р. радянські війська готувалися до наступу, накопичуючи резерви та боєзапас. 5-та ПА забезпечувала підготовку до наступу. 12 січня 1-ий БАК під прикриттям винищувачів 302-ої ВАД бомбардував Благодатне. 4-ий ВАК 12 січня прикривав місця зосередження радянських військ в районах Обознівка, Грузьке, Новопавлівка, Кіровоград, 13 і 14 січня -- в районах Диміне, Живі Води, Соясирка, Миколаївка, Благодатне . Проте погодні умови не дозволили корпусу діяти на повну силу. Більшість полків базувалася на польових майданчиках, які були звичайними полями з більш-менш придатним грунтом. Так, 10-11 січня на кукурудзяне поле біля села Хирівка перебазувався з Дмитрівки 427-ий ВАП 294-ої ВАД (комполка – підполковник А.Д.Якименко). Близько тижня над аеродромом стояли тумани. Лише 17 січня полк зміг виконати перший бойовий виліт. 7-ий ВАК 12-14 січня прикривав війська в районах Кіровоград, Андріївка, Карлівка, Федорівка, Губівка, Новгородка, Червоний Яр, Зарудний Байрак, а також вів повітряну розвідку військ противника в районах Кривий Ріг, Шевченко, Бобринець, Рівне, Новоукраїнка, Федорівка, Велика Виска, Мала Виска, Арсенівка, Новомиргород, Панчеве [52].
12 січня 1944 в 12.15-13.30 вісімка P-39 508-го ВАП під командуванням старшого лейтенанта Михальова прикривали наземні війська в районі Грузьке—Новопавлівка—Кіровоград. В район патрулювання на висоті 2000 м підійшли 12 Ju-87. Ударна група з чотирьох "аерокобр” атакувала німецькі бомбардувальники згори ззаду. В результаті ведучий збив 1 "юнкерс”, який упав за 3-4 км на захід від Грузького. Пара "мисливців”, ведена капітаном П.Чепиногою атакувала бомбардувальники знизу. Капітан Чепинога також заявив про знищення ворожого літака. На виручку до німецьких бомбардувальників німці надіслали близько 14 FW-190 i Me-109. Група прикриття із двох Р-39 лейтенанта Стройкова на кілька хвилин відволікла ворожі винищувачі. Після того, як "юнкерси” повернули в бік своєї території, решта радянських літаків також вступила в бій з німецькими винищувачами. В повітряному бою молодший лейтенант Павленко збив Ме-109, а потім – "фокке-вульф”, який атаковав літак Чепиноги. Сам Чепинога збив "мессершмітт”. Ще два FW-190 були збиті молодшим лейтенантом Семененко в сутичці з 4-ма "фокке-вульфами”. Дістав ушкодження і літак Семененка. Молодший лейтенант Бабенишев разом з молодшим лейтенантом Павленком збив Ju-87, але в результаті несподіваної атаки двох Ме-109 машина Бабенишева зазнала пошкоджень і пілот змушений був виконати вимушену посадку в районі Кіровограда. 312-та НБАД в ніч з 12 на 13 січня вела нічну розвідку шляхів Бобринець—Рівне, Вишняківка--Рівне та населених пунктів Новоукраїнка, Бобринець, Рівне, Велика Виска, Вишняківка, бомбардувала залізничні станції Новоукраїнка та Помічна [52].
15 січня 1944 р. війська 53-ої армії, 5-ої та 7-ої гвардійських армій, підтримані танковими корпусами 5-ої гвардійської танкової армії, розпочали наступ в напрямку Новоукраїнки. Командуючий 2 Українським фронтом наказав авіаційним частинам :
1. Забезпечити військам 5-ої гвардійської і 53-ої армій та 5-ої гвардійської танкової армії прорив переднього краю оборони противника.
2. Знищувати живу силу та техніку противника на полі бою.
3. Подавляти резерви і вогнища опору противника.
4. Перед початком атаки піхоти і танків і над полем бою прикривати війська 5-ої Гв.А, 53-ї А та 5-ої Гв.ТА, знищуючи авіацію противника.
Відповідно до поставленого завдання командуючий 5-ою Повітряної С.К.Горюнов віддав наказ № ОП/ 0530 від 14 січня 1944 :
" 1. Противник на 16.00 14.01.44 захищає рубіж : Баландіне, Красносілка, вик. Перша Іванівка, Миронівка, вик. Володимирівка, вик. Олександрівка, Андріївка, Овсяниківка, Борородівка, Благодатне, вис. 182.3 , вик. Карлівка, Аниска, Федорівка, Марівка, Суслова, вик. Юріївка, вик. Зелене, вик. хутір Шевченкове, вик. Сасовка. Можливі резерви противника Володимирівка, Олександрівка, Овсяниківка, Ново-Олександрівка, Велика Виска.
2. 5-а ПА 15.1.44 бомбардувальними ударами по районах : Ново-Олександрівка, ліс що на 2 км на захід від Благодатного, Велика Виска, Мар’янівка, Федорівка, придушує вогнища опору і резерви противника. Штурмовими ударами по живій силі й техніці противника сприяє військам Жадова, Галаніна, Ротмистрова в прориві оборони противника і розвитку успіху в напрямку Ново-Українка.
Перед початком атаки піхоти і танків постановкою димової завіси забезпечує прорив переднього краю і придушення вогнищ опору . Патрулюванням над полем бою знищує авіацію противника і прикриває наземні війська.” [52]
О 8.50 дев’ятка Пе-2 поставили димову завісу на рубежі Веселівка – Компаніївка, одночасно штурмовики 1-го ШАК виставили димові завіси на ділянках 5-та Іванівка – Федорівка, Кульпанка, ліс в 5 км на захід від Кульпанки, Андріївка; Миколаївка – Олено-Косогорівка.
Наступ розпочався о 9.00-9.15 ударом шістьох "дев’яток” Пе-2 1-го бомбардувального авіакорпусу по місцях зосередження військ противника неподалік від Великої Виски, Благодатного та Новоолександрівки. Від 9.50 до 10.40 4 дев’ятки Іл-2 завдавали удари по скупченню військ противника в районах : ліс на захід від Андріївки—Олександрівка—Андріївка, ліс на північний схід від Андріївки--Овсяниківка. О 10.15-10.30 2 дев’ятки Пе-2 завдали бомбового удару по району Мар’янівка—Федорівка. Дії 1-го БАК забезпечували винищувачі 302-ої винищувальної авіадивізії 4-го винищувального авіакорпусу, які супроводжували бомбардувальники до цілі і назад. Після закінчення артилерійської та авіаційної підготовки в атаку пішли танки і піхота. 1-ий БАК під прикриттям винищувачів 4-го ВАК та штурмовики 1-го ШАК під прикриттям винищувачів 203-ої винищувальної авіадивізії підтримали прорив ударами по вогнищах опору німецьких військ та німецьких резервах. Удари завдавалися відповідно до заявок наземних військ та даних розвідки.
15 січня групи штурмовиків протягом усього світлового дня "проштовхували” наземні підрозділи крізь оборону німців. Від 12.35 до 13.10 сімка Іл-2 (ведучий – капітан С.Пошивальников) атакувала вузол опору німців на східній околиці Олександрівки. Радянські пілоти виконали 8 атак у три заходи з кола. За даними радянського командування їм вдалося підпалити кілька автомашин, викликати три великі вогнища пожежі і знищити до двох взводів піхоти. Несподівана атака чотирьох FW-190 була відбита вогнем стрільців та винищувачів прикриття. З бойового завдання не повернувся один Іл-2 ( згідно доповідей екіпажів був збитий танковим снарядом ). О 13.15-13.30 вісім Іл-2 667-го ШАП (ведучий – старший лейтенант Лопатін ) атакували укріплений вузол гітлерівців у районі Новоолександрівки. За кілька заходів було атаковано 3 артилерійські батареї, близько 20 автомашин та 8 танків. Після атаки було підтверджено знищення трьох автомашин, одного танка та артилерійської батареї з обслугою. В Новоолександрівці була викликана велика пожежа. Під час виконання завдання групу атакували чотири винищувачі Ме-109. Спільними зусиллями стрільців-радистів штурмовиків та винищувачів прикриття атака була відбита, а один Ме-109 був збитий і упав у районі цілі. Від 15.10 до 16.00 дев’ять Іл-2 (ведучий – старший лейтенант Одинцов ) здійснювали виліт в район Ковалівки, але були перенацілені на станцію Шостаківка. Штурмовики виконали 10 атак в п’ять заходів з кола по об’єктах на станції. В результаті було знищено залізничну цистерну з пальним, до 15 автомашин, 5 танків і 2 самохідні гармати, склад боєприпасів. Завдяки активним діям штурмовиків 1-го авіакорпусу радянські війська в перший день наступу оволоділи районом Благодатне—Іванівка [52]. Авіатори 4-го ВАК в цей день прикривали радянські війська в районах 5-ої Іванівки, Андріївки, Володимирівки, вели повітряну розвідку перед фронтом 4-ої і 5-ої гвардійських та 53-ої армій, супроводжували на завдання корегувальників 56-ої окремої авіаескадрилії. 7-ий винищувальний авіакорпус здійснив 85 літако-вильотів на патрулювання та розвідку, провів 5 повітряних боїв проти 86-ти німецьких літаків. Пілоти корпусу заявили про знищення 11 ворожих літаків ціною втрати 2-ох "Аерокобр”. 312-та НБАД та пікірувальники 1-го авіакорпусу не діяли внаслідок погіршення метеорологічної ситуації [52].
16 січня, прагнучи розвинути прорив, командування 5-ої повітряної армії знову залучило до бойових дій бомбардувальники 1-го БАК. У супроводі винищувачів 302-ої ВАД 4-го ВАК пікірувальники завдали ударів по Великій та Малій Висці, Павлівці, Мар’янівці. 294-та ВАД 4-го ВАК прикривала радянські війська в районі Володимирівки, П’ятихатки та Обознівки. Винищувачі 7-го авіакорпусу здійснили 90 літако-вильотів на відсіч німецькій авіації та супровод корегувальників в райони Недайвода, Софіївка, Компаніївка, Сасівка, Клинці [52]. Радянські війська впритул наблизилися до Новомиргорода та Малої Виски, але надвечір 16 січня їх просування зупинили контратаками німці. Командування фронту перегрупувало 5-ту гвардійську ТА на ділянку 53-ої армії, але і в цьому напрямі радянські війська просунутися не змогли [2].
17 січня радянська авіація активізувала свої дії, сподіваючись на досягнення наземними військами вирішального успіху в прориві ворожої оборони. Частини 1-го БАК групами по 9-18 Пе-2 у супроводі винищувачів 302-ої авіадивізії протягом дня виконали 41 літако-вильот на бомбардування німецьких військ в районах Андріївка, Кульпанка, висота 229.6, залізничних станцій Мала Виска, Шевченкове з метою завадити підвезенню бойової техніки та боєприпасів німецьким військам та прагнучи зірвати планомірний відступ німців. 4-ий ВАК супроводжував бомбардувальники та корегувальники до цілі і на зворотному маршруті, а також проводив пошук і знищення ворожих бомбардувальників у районах Володимирівка, Андріївка, П’ятихатка, Олексіївка [52]. Вранці над лінією фронту вісімка Як-1 427-го ВАП перехопили групу Ju-87. Атака бомбардувальників проведена всією групою. В результаті збито 7 ворожих бомбардувальників. З радянського боку був збитий літак лейтенанта П.Суботіна. Пілот посадив палаючий літак на поле біля села Обертасівка. Німці намагалися взяти його в полон, але Суботін не захотів здаватися і не залишив літака, згорівши живцем [58]. У ніч на 18 січня до бойових дій була знову залучена 312-та НБАД, яка знову завдала ударів по гітлерівських військах та залізничних станціях Новоукраїнка і Помічна [52].
18 січня значно погіршилися погодні умови. Хмарність знизилася до 100-300 м, майже постійно лив дощ або в повітрі висіла мряка, видимість по горизонту стала меншою за 500 м, почалися різкі коливання температури. Тому 18 і 19 січня 1-ий бомбардувальний та 7-ий винищувальний корпуси, а також нічні бомбардувальники 312-ої дивізії бойових вильотів не виконували. Лише 4-ий винищувальний авіакорпус патрулював у районах Олександрівка, Андріївка, Велика Виска, Овсяниківка, Олексіївка, Володимирівка, П’ятихатка, відбиваючі масовані нальоти німецьких бомбардувальників, і здійснював повітряну розвідку в інтересах командування фронту. Штурмовики діяли над полем бою та ближніми тилами німців окремими парами та одиночними екіпажами, здійснюючи вільний пошук цілей та розвідку.
Зниженням активності радянської авіації скористалися німці. Починаючи від 17 січня німецькі бомбардувальники групами по 10-30 літаків безперервно атакували бойові порядки танкових корпусів . Німецькі винищувачі діяли методом розчистки повітряного простору, зв’язуючи боєм радянські патрулі і відтягуючи їх вбік від своїх бомбардувальників. 17 січня 1944 р. від 15.40 до 16.50 6 "Аерокобр” 508-го ВАП, ведені старшим лейтенантом Кочергіним, прикривали наземні війська в районі Грузьке. Бойовий порядок групи був ешелонований по висоті, тому атака двох Ме-109 була легко відбита прикриваючою парою. Проте через 5 хвилин над полем бою з‘явилися 12 "месершмітів”, які зв’язали боєм радянську шістку. Пілоти 508-го ВАП провели вдалий повітряний бій, заявивши про знищення чотирьох Ме-109, але в цей час в район прикриття прорвалася група німецьких бомбардувальників і скинула бомбовий вантаж на радянські війська [52]. Активно діяли штурмовики II/SG 2, які атакували позиції радянської артилерії та піхоти, полювали за автомашинами та возами на автошляхах. В результаті невдалого наступу та тривалих бомбово-штурмових ударів німецької авіації в танкових корпусах залишилося буквально по кілька боєздатних танків. Не маючи змоги продовжити наступ, частини 5-ої гв. ТА вийшли з бою.
Протягом Новоукраїнської наступальної операції радянська авіація, незважаючи на несприятливі метеоумови, здійснила 2026 бойових літако-вильотів (див.табл.В.9)За період від 12 до 19 січня 1944 р. радянські пілоти заявили про знищення та ушкодження 60 танків та однієї самохідної гармати, 349 автомашин, 1 бронемашини, 1 тягача,6 бензоцистерн, 2 паровозів, 44 возів. Авіатори придушили вогонь 15 батарей польової артилерії, викликали 45 вогнищ пожеж, 39 вибухів великої сили, домоглися 9 влучень в залізничні ешелони, знищили 4 склади з боєприпасами та 1 – з паливно-мастильними матеріалами. Крім того, було заявлено про знищення 1230 німецьких вояків та 44 коней [52].
Невдалий наступ був наслідком переоцінки радянським командуванням своїх сил. Так, військам фронту фактично ставилося завдання просуватися на захід до Новоукраїнки і одночасно на північний захід до Сміли назустріч 1 Українському фронту, лівофлангові армії якого просувалися на Христинівку. Радянські війська були виснажені після грудневих боїв, ще на початок січня відчувався некомплект бойової техніки та особового складу. В результаті вони не змогли виконати завдання. Тому після закінчення Новоукраїнської наступальної операції радянське командування віддало наказ 2 Українському фронту готувати окрему операцію по оточенню та знищенню німецьких військ в Миронівсько-Звенигородському виступі (Корсунь-Шевченківська операція). Підготовка до наступу тривала від 20 до 25 січня 1944 р. За період підготовки до нового наступу 5-та ПА здійснила ще близько 700 літако-вильоти в винятково складних метеоумовах [51]. Особливо активними були винищувачі, що займалися "вільним полюванням” над аеродромами противника. З радянської сторони відзначилися майори Бахуленков та Рязанцев, капітани Є.Василевський, К.Євстигнєєв, І.Скляров, старші лейтенанти І.Безмельцев, В.Савченко, П.Паровін, А.Тернюк, лейтенант О.Голубенко.
Загалом за січень-місяць в районі Кіровограду пілоти 5-ої ПА здійснили 5914 бойових вильотів, провели 242 повітряних боях, знищили 242 німецькі літаки ( за радянськими даними )в тому числі : 107 Ме-109,30 FW-190, 10 He-111, 5 Ju-88, 72 Ju-87, 14 FW-189, 1 Hs-126, 1 Do-217, 1 Hs-129. Ще 74 німецькі літаки оголосили знищеними зенітники[52]. Ці дані можна вважати перебільшеними, адже основні підрозділи І авіакорпусу за сучасними німецькими даними втратили у січні 1944 р. лише 163 збитих та тяжко ушкоджених бойових літаків. В той же час невідома кількість німецьких літаків, які отримали бойові ушкодження, а також частка зниклих без вісти літаків серед тих 42-х, які вважаються небойовими втратами. Таким чином, достовірні втрати Люфтваффе на кіровоградському напрямку становлять 45 збитих бойових літаків, 51 тяжко ушкоджений, 38 розбитих в аваріях та катастрофах і зниклих без вісті. 29 літаків було передано в інші частини. Крім того Люфтваффе втратили значну кількість допоміжних літаків, які обслуговували одразу три напрями бойових дій – кіровоградський, нікопольський та херсонський (див.табл.В.6).
Не менш завищені і німецькі заявки на повітряні перемоги. Тільки німецькі пілоти-винищувачі претендують щонайменше на 141 знищений радянський літак [91]. Реальні радянські втрати за цей же період становлять 22 винищувачі та 2 розвідники, збиті німецькою авіацією, і 9 штурмовиків, збитих німецькою зенітною артилерією. Ще 26 штурмовиків не повернулися з бойових завдань з невідомих причин.

Категория: История | Добавил: ВПК (25.03.2009) | Автор: Колечкин В.П.
Просмотров: 1022 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Поиск
Друзья сайта
Сайт любителей классических авто
Автоветеран - сайт автомотостарины
Автоветеран - сайт автомотостарины
Сайт любителей классических авто
Новости

Новые Статьи

новости
новости
Фотоальбом
новости
новости
новости
Мини-чат
Наш опрос
Оцените мой сайт
1. Отлично
2. Неподражаемо
3. Хорошо
4. Неплохо
5. Нормально
Всего ответов: 75

Copyright MyCorp © 2017Создать бесплатный сайт с uCoz